Миколаївський собор
На початку XVI ст. у центрі міста з’явився дерев’яний парафіяльний костел. У ньому 1606 р. оселилися ченці францисканського ордену. Невдовзі вони збудували собі мурований храм та житловий корпус і відмежувалися від міста цегляною стіною. Після польського повстання 1830—1831 рр. за розпорядженням царя Миколи І францисканський монастир закрили, а його споруди передали православній церкві, 6 (18) грудня 1832р. колишній костел висвятили в Миколаївський собор. Крім храму, з монастирських будівель збереглися прилеглий до нього чернечий корпус, дзвіниця та фраґментп мурів огорожі.
Перед собором — колишня ринкова площа. У середині 30-х рр. XX ст. тут розбили сквер, а в 1944 р. ховали радянських воїнів, що загинули в боях на підступах до міста. До 40-річчя звільнення Кременця від німецьких фашистів сквер перетворили в Меморіал Слави.
В одному з документів, датованому 1553 р., фігурує «священик у святого Николи» в місті Кременці Лук’ян Вовківський. Церква, в якій він служив, знаходилася в середмісті на Жидівській вулиці (тепер вул. ім. Т. Шевченка). Не раз, очевидно, перебудована, вона простояла тут кілька століть, аж поки влітку 1802 р. не згоріла. Після пожежі власті виділили парафії трапезну василіанського Богоявленського монастиря.
1803 р. Миколаївська церква стала соборною і таким чином перетворилася в головний храм Кременця. Улітку 1832 р. царський уряд передав православній церкві старовинні споруди закритого ним францисканського монастиря і 6 (18) грудня 1832 р. колишній монастирський костьол освятили в Миколаївський собор.
Деякий час у північній частині Миколаївського собору був боковий вівтар імені св. Онуфрія, і тут служили священики драгунського полку, що квартирував у Кременці. Нині про цей епізод в історії храму нагадує цікава рельєфна ікона св. Онуфрія, що збереглася тут на північній стіні.
Зайнятий собором францисканський костьол був збудований у ренесансному стилі, але пізніше унаслідок перебудов набув деяких барокових рис. Крім храму та прилеглого до нього чернечого корпусу, із францисканських споруд до наших днів збереглися двоярусна пізньобарокова дзвіниця та фрагменти мурованої огорожі з нішами, в яких колись були зображення євангельських сцен.
|
